Многие верят, но главное – знать:
Как правду найти, а ложь потерять.
У веры – лишь детский кисель с молоком,
У знаний – на скалах построенный дом.
Легко и приятно ложь сладкую пить,
Но с нею не сможем достойно прожить.
В песочнице дети возводят дома,
Но ветер и дождь их разрушит весьма.
Добраться до скал – та дорога трудна,
Но к жизни разумной ведёт лишь она.
Менять надо сладость на горечь познания,
Чтоб в разуме выстроить скальные здания.
Лишь скалы познаний дают Божий Свет,
А с ним и защиту от жизненных бед.
Но "древо познания" – та же скала,
Что верой религии запрещена,
Чтобы людей за баранов держать
И без помех стадом тем управлять.
------------------------------------------------------
"Итак всякого, кто слушает слова Мои сии и исполняет их,
уподоблю мужу благоразумному, который построил дом свой
на камне; и пошел дождь, и разлились реки, и подули ветры, и
устремились на дом тот, и он не упал, потому что основан был
на камне" (Ев. от Матф.7. 24-25).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Что вы пишете? У веры кисель в голове? Древо познания - та же скала? Вы вообще верующая? Во что вы верите? Вы понимаете, что за каждое слово написанное будете отвечать перед Господом?
Светлана Мирова
2025-04-12 15:56:12
Я-то в отличие от вас понимаю:
Вера – это удел глупых детей, которые НИЧЕГО не знают, поэтому ВСЁ принимают НА ВЕРУ. Поэтому их и кормят сладкой и жидкой пищей, типа киселя и молока, а твёрдая пища им вредна и может привести к смерти!
То же самое и с духовной пищей у духовных младенцев, таких как вы и многие другие на этом сайте. Вы даже не поняли приведённую мною цитату со словами Иисуса о камне (в моём случае – о скале). Вам ещё нужны детские сказочки и песочные дворцы вместо взрослых Знаний (дерева познания, камней-скал слова Божьего, меча обоюдоострого из уст Сына Божьего).
И вы ещё меня смеете пугать, когда вам самим нужно ужасаться своему духовному невежеству!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
